Logo

Смачні страви

Кафе "Під брамою" – це можливість насолодитись смачними стравами української та вірменської кухні. Меню кухні здивує своєю простотою та водночас вишуканістю, яке прийдеться до смаку найвибагливішим гурманам.

Неповторний краєвид

З будь-якого куточка кафе "Під брамою" відкриваються неповторні краєвиди, неперевершеною перлиною яких є Стара фортеця. Тут ти ніби стаєш невід'ємною частинкою славного історичного міста, його мальовничої та суворої могутності.

Старовинна зброя

Не менш цікавий є і сам внутрішній світ "Під брамою". Складова частина інтер’єру кафе – пам’ятка архітектури XVII ст., сюди вміло вписалися ковані композиції, військові облаштунки, старовинна зброя та інші елементи середньовіччя.

Новини

Левітація

Цікава інсталація з’явилася на території кафк “Під брамою”.
Композиція з “космічним кобзарем” органічно вписалася в інтер’єр середньовічного Кам’янця.

РЕВІЗОР у Кам’янці

Наше місто відвідав відомий ресторатор, ведучий програми “Ревізор” Микола Тищенко. Місцевий бомонд відмітив, що для вечері пан Микола обрав кафе “Під Брамою”, і, як видно з фото, стравами та обслуговуванням залишився задоволений.

Увага, увага!!!

Ура! Відтепер наш заклад працює з 8.30, завітайте до нас з самого ранку на запашну каву!!!

Цікаві публікації

Військові казарми

18 ст. було побудовано військові казарми – величезну споруду, яка покрила територію майже 100×100 м. Автором проекту казарм був польський військовий архітектор Станіслав Завадський, а не комендант фортеці Ян де Вітте, як вважалося раніше. (Часто і досі казарми помилково називають “казармами Яна де Вітте”). Станіслав Завадський проектував військові споруди, в т. ч казарми у Варшаві. До будівництва кам’янецьких казарм його рекомендував сам комендант кам’янецької фортеці Ян де Вітте. Замовлення на проект Завадський отримав в 1781 році. Цей проект, що зберігся в польському архіві, був реалізований в 1782-1791 роках з незначними змінами. Після 1834 року на території казарм було побудовано господарські споруди (архіт. Сімеон Учта), а в 1860-1870-ті роки на західному фасаді, зверненому в бік Смотрича, з’явилися чотири триповерхові прибудови, які вертикально розчленували масивну будівлю. Спорудження казарм значною мірою змінило давню вуличну мережу вірменської частини міста, оскільки ця споруда покрила важливий містобудівний вузол – південний в’їзд до міста, від якого розходились вверх по схилах кілька вулиць; деякі з них після появи казарм зникли.

Зі сходу та півдня місто захищали три башти – Гончарська, Кравецька і Різницька, що стояли на кромці скелі та з’єднували відрізки кам’яно-земляних валів (вали не збереглися). Ці башти були збудовані як складові частини системних укріплень міста, початок якій поклали польські фортифікатори в другій половині 15 ст., які за розпорядженням Пйотрківського сейму 1463 року мали зміцнити Кам’янець. Ланками цієї системи були Руська та Польська брами, а також окремі укріплення по периметру острова.

Первісні назви башт, відомі з плану міста 18 ст., в 20 ст. змінили. При публікації 1956 р. першого списку пам’яток архітектури ввели в обіг назви, які використовуються і досі: Різницьку башту назвали Гончарською, Слюсарську – Кравецькою, Кушнірську – Різницькою. Назви башт були пов’язані з назвами ремісничих цехів, які відповідали за технічний стан та обороноздатність башт, виконуючи, при необхідності, їх ремонт та дбаючи Про військове спорядження. Башти були збудовані протягом 15 – початку 16 ст. у зв’язку з тим, що з розвитком артилерії став можливий обстріл міста з протилежного берега каньйону. Вони були зведені в найбільш уразливих місцях і, залежно від функції в оборонній системі міста, набули різного вигляду.

У чудову сонячну днину, будучи на цікавій екскурсії завітайте в кафе «Під Брамою» де вас чекає чудовий затишок, привітний персонал з смачною кухнею, а також унікальні краєвиди наших красот архітектури середньовічного будівництва. Одним із них це і є військові казарми 18 ст.

Кафедральний собор св. Георгія Побідоносця

У величному Старому місті, котре славиться своїми чудовими пам’ятками архітектури, не можна оминути увагою . Проводячи свій час в затишному кафе « Під Брамою», Ви можете милуватись цією дивовижною спорудою.  Даний собор відносно молодий, в порівнянні з іншими пам’ятками Старого міста, і був збудований у 1851 – 1861р, разом із дзвіницею, зведеною у 1863 р. До цього тут стояла дерев’яна церква св..Георгія, споруджена 1740 р. Підрядником будівництва нової церкви був купець Іцик Аксельруд, котрого у багатьох виданнях випадково називають архітектором.

У 1879 – 1885 рр. настоятелем Георгіївської церкви був Мойсей Доронович, відомий подільський краєзнавець, один із засновників Кам’янець – Подільського давньосховища. А з 1903 року настоятелем церкви був Йосип Сулковський. Досить цікавою є історія про архітектуру церкви. Спочатку Георгіївська церква являла собою міцну дерев’яну триверху трьохпрестольну (св. Георгія, св. Іллі та св. Софії) споруду з дзвіницею над притвором. Причому загальна кількість дзвонів храму дорівнювало п’яти: чотири – на дзвіниці і один (найбільший) був встановлений на стовпах поруч на кладовищі.

Збережена ж до наших днів будівля середини XIX століття являє собою типовий проект у неоруському стилі, рекомендований для повсюдного будівництва на теренах великої Російської імперії. Ця п’ятибанна одноаспідна трехпрітворна (орієнтовані на північ, південь і захід) споруда в плані являє собою восьмикутний хрест.

Її чотири стовпи є опорою для високого восьмигранного світлового барабана з арочними вікнами на якому покоїться шатровий купол з цибулинним завершенням. Такими ж завершеннями підкреслюють загальний силует чотири куполи на кутах перетину основного кубічного об’єму.

15 грудня 1983 року у колишній Георгіївській церкві було відкрито перший у Хмельницькій області планетарій. 30 вересня 1984 планетарій відвідав льотчик – космонавт СРСР Володимир Титов. Президія Міськради 2 жовтня 1990 року передала приміщення церкви громаді Української православної церкви Московського патріархату. Так почалось нове життя старої церкви.

Захоплююче видовище можна  спостерігати під час заходу сонця, коли відпочиваючи у нашому кафе Ви милуєтесь тим, як сонечко ніжно відбивається від блискучих дзвіниць храму.

Руська брама

“Лабораторія”. У 18 ст. “Лабораторію” та надбрамну башту у з’єднував мур. Його розібрали наприкінці 19 ст. i влаштували нову дорогуту, якою ми піднімаємося від Замкового мосту до Старого міста. Комплекс споруд Міської брами був сильно пошкоджений під час Другої світової війни. Реставраційні роботи на ньому проводилися протягом 1960-1970-х років. Сьогодні це затишне кафе «Під Брамою», оформлене у етнічному стилі, та смачною місцевою кухнею.

На серединій терасі, над Лабораторією – чудовий оглядовий майданчик, з якого відкривається панорама замку з горою Татариська, Замкового мосту та стародавніх передмість – Карвасар у каньоні, Руських і Польських фільварків по обидві сторони мосту. Майданчик обмежується з півдня високим підпірним муром. Якщо підійти до нього з нижньої тераси, можна побачити, що він складається з незвичних для Кам’янця величезних каменів. Таке мурування називається «циклопічним». Дослідники відносять його до найдавніших періодів будівництва кам’янецьких фортифікацій. З оглядової тераси кафе «Під Брамою» відкривається надзвичайний краєвид на архітектурну пам’ятку «Руська брама».

Руська брама, що являє собою частину оборонно-гідро-технічного комплексу міста. Про нього належить розповісти окремо.

Річка Смотрич, протікаючи з півночі на південь, утворює навколо острова глибокий каньйон, що за формою нагадує петлю. Piвень води в каньйоні за прадавніх часів був значно вищим, i ocтрів з ycix боків, кpiм перешийку Замкового мосту, був неприступний. Коли рівень води в pічці знизився, з’явилася можливість потрапити на острів, минаючи укріплений перешийок. Підняти воду в каньйоні можна було, спорудивши в нижній течії греблю, однак тримати рівень високим весь час не було потреби: в каньоні знаходилися міські млини та городи. Висока вода була потрібна під час оборони міста. Вихід було знайдено. В каньоні Смотрича була побудована оборонна-гідротехнічна система, перетворюючи каньйон на затоплений водою оборонний рів.

Концепція цієї фортифікаційної системи належить польським військовим фахівцям – краківському каштеляну Яну темчинському, сандомирському воєводі Дежиславу з Ритвян та львівському воєводі Андрію Одроводжу, які з 1463 році приїхали до Кам’янця з метою зміцнення його обороноздатності. Запроектована та реалізована ними оборонно- гідротехнічна система складалася з двох комплексів, що виконували фортифікаційну та інженерну функції, і одночасно були міськими брами. Вони розташовувались симетрично по обидва боки перешийка – Польська брама у верхній та Руська брама – у нижній течії річки. До системи укріплень обох брам входили шлюзи, що перегороджували річку: спочатку в нижній течії, на Руській брамі, наповнюючи каньйон водою до наперед визначеного рівня, а згодом – у верхній течії, на Польській брамі. Надлишки води, що продовжувала поступати, спускали через водопереливний канал під Замковим мостом. Щоб у разі потреби швидко наповнити каньйон водою, у верхній течії Смотрича, вище Водяної башти Старого замку, спорудили греблю, завдяки якій утворилося досить велике водосховище. Цю систему докладно відтворено на мідериті К. Томашевича 1673-1679 років та на плані міста 1684 р.

Оборонна концепція обох брам була подібною. Спочатку побудували Руську браму, яка, на випадок облоги, могла функціонувати навіть без Польської.

Брама складалася з двох основних частин, які виконували різні функції: одна – оборонну, друга – гідротехнічну. Увесь комплекс складався з восьми башт, барбакану та оборонних мурів загальною довжиною 230 м. З них 90 м становила довжина фортифікації між обома берегами Смотрича. Шість башт та барбакан знаходились на правому березі річки, з боку острова, дві башти – на острівцях ріки. Вони з’єднувалися оборонними мурами та аркадами, в яких було влаштовано шлюзи. Перед тими, хто в’їжджав нижньою дорогою з боку Замкового мосту, поставали дві башти – сторожова та прибрамна – з’єднані оборонним муром з бійницями, що стояв на кромці скелі. Далі дорога проходила через своєрідний “шлюз”, в якому знаходилася власне міська брама. Ця видовжена в плані двоярусна споруда називалася барбаканом. В її торцях знаходилися брами, а по довгих боках – підняті на висоту другого ярусу оборонні галереї, з яких було зручно обстрілювати ворога. Барбакан виконував функцію пастки, потрапивши до якої, ворог міг бути знищений. До барбакану примикала надбрамна башта, через яку також проходила дорога. Між надбрамною баштою та річкою впоперек каньйону було збудовано казематну куртину (мур, при якому знаходилися приміщення-каземати), в торці якої біля самого берега стояла висока Прибережна башта. Від неї вздовж берега Смотрича та впоперек річища стояли мури, з’єднані баштами. В мурах впоперек річки були влаштовані шлюзи.

Руську браму почали будувати в останній чверті 15 ст. і завершили в 1515 році. Про це сповіщала плита з латинським написом, прикрашена гербом Кам’янця (Юрій Змієборець) та польським гербом Задора, що належав Станіславу Лянцкоронському. Останній на початку 16 ст. був начальником кам’янецьких фортифікацій. Плита, детально описана істориками Кам’янця, на жаль, не збереглася.

Ремонтні роботи на укріпленнях Руської брами проводилися в 1540-х роках, коли Іов Претфус проводив реконструкцію міських фортифікацій. Значної шкоди гідротехнічній системі завдавали також повені. Під час турецького штурму 1672 року одна з башт, що входила до шлюзової системи, була зруйнована. У 1715-1720 роках Анджей Гловер почав будувати нові шлюзи, але повені 1720 та 1740 років звели нанівець ці роботи. Реконструкцією і ремонтом укріплень в середині 18 ст. займалися Християн Дальке та Ян де Вітте. Під час проведеної останнім реконструкції на мурі надбрамної башти було вмонтовано плиту з гербом Речі Посполитої та датою 1770 р. Окремі споруди комплексу Руської брами досліджувалися у 1960-1961 роках та у 1993 році (В. Петичинський, Є. Пламеницька, А. Тюпич,); консерваційно-реставраційні роботи виконувалися у 1955 році (проект арх. В. Дзядик, Б. Юрчук), у 1961 році (проект арх. Є. Пламеницької, В. Петичинського). Тоді було відновлено дахи башт та оборонну галерею барбакану.

Від Руської брами давня дорога йшла до Старого міста, піднімаючись вверх схилом, на якому стояла південна брама Стефана Баторія (не збереглася). За часів, коли К. Томашевич виконував свій мідерит, вона перебувала в руїнах, а на плані Кам’янця 1761 року її позначено як “давню і сильно зруйновану”.

 

-->

Останні відгуки

Дуже гарна атмосфера!!! Смачна кухня! Інтерєр на висоті!
Петро Буяк

Карта

Контакти

Телефон:

(03849) 2 15 88, (068) 125 13 06

Адреса:

вул. Замкова, 1а