Logo

Смачні страви

Кафе "Під брамою" – це можливість насолодитись смачними стравами української та вірменської кухні. Меню кухні здивує своєю простотою та водночас вишуканістю, яке прийдеться до смаку найвибагливішим гурманам.

Неповторний краєвид

З будь-якого куточка кафе "Під брамою" відкриваються неповторні краєвиди, неперевершеною перлиною яких є Стара фортеця. Тут ти ніби стаєш невід'ємною частинкою славного історичного міста, його мальовничої та суворої могутності.

Старовинна зброя

Не менш цікавий є і сам внутрішній світ "Під брамою". Складова частина інтер’єру кафе – пам’ятка архітектури XVII ст., сюди вміло вписалися ковані композиції, військові облаштунки, старовинна зброя та інші елементи середньовіччя.

Новини

НОВИНКА МЕНЮ

Теплий салат,,Під Брамою”- відмінний варіант для смачного обіду, або легкої вечері. Він містить листя салату,руколи, смачний солодкий перчик, пікантні помідори ніжну соковиту телятину,та перепелині яйця.
Головний секрет- легка й смачна заправка.

Левітація

Цікава інсталація з’явилася на території кафк “Під брамою”.
Композиція з “космічним кобзарем” органічно вписалася в інтер’єр середньовічного Кам’янця.

РЕВІЗОР у Кам’янці

Наше місто відвідав відомий ресторатор, ведучий програми “Ревізор” Микола Тищенко. Місцевий бомонд відмітив, що для вечері пан Микола обрав кафе “Під Брамою”, і, як видно з фото, стравами та обслуговуванням залишився задоволений.

Цікаві публікації

Стіл Згоди

У Кам’янці- Подільському є безліч визначних пам’яток і цікавих місць. Одне з таких місць знаходиться на пагорбі за Старою фортецею, яке добре видно з  затишної оглядової площадки кафе «Під Брамою». Це пам’ятник, скульптурна композиція “Стіл Згоди “, встановлений в 2001 році скульптором А. Ігнащенко.

Пам’ятник являє собою бетонний круглий жорно, з металевою трубою в центрі у вигляді корони. Жернов символізує місто, а труба – фортеця. Навколо розкладені вапнякові брили. Їх сім, вони символізують народи, що проживали у різні часи та мали вплив на Кам’янець : українці, росіяни, поляки, вірмени, литовці, турки і євреї. Осторонь лежить восьмий камінь, який говорить про те, що в майбутньому на розвиток міста може вплинути будь-яка інша нація чи народність.

Карвасари

Туристи, що відвідують кафе «Під брамою» та, частуючи вишукані страви, милуються фортецею та краєвидами, навіть не підозрюють як називається район біля фортеці внизу, де видніється старий, єдиний збережений у місті дерев’яний храм. Від Замкового мосту, який є кам’яним перешийком між Старим містом та фортецею, до Карвасар униз ведуть стрімкі сходи, спуск якими запам’ятається туристам надовго багатством вражень.

Цей, майбуть наймалочисельніший за населенням район міста, що розтягнувся вздовж річки Смотрич носить назву Карвасари. Таку назву рідко де можна зустріти в інших містах України! Етимологія назви, на перший погляд, проста: кажуть, це перекручене слово Караван-сарай. Кам’янець, як великий торгівельний центр, повинен був мати заїжджий двір для гостей з інших міст та країн. І він з’явився ще у XVI ст. Під час 27-річного правління турків у місті (1672-1699) саме тут стояли каравани з коней та верблюдів, гружених товарами східних купців. Та й не лише за Туреччини було так, думаю. Адже слово “караван-сарай” вживалося і в Польщі, і в Литві, і на Балканах.

Та є і інші версії походження слова. “В “Енеїді” І. Котляревського слово «карвасар» вживається в іншому значенні. 1988р. О.К.Нечитайлo писав у газету “Прапор Жовтня” наступне: Що таке “карвасар”? Це самодіяльні суди на миру, де найавторитетніші люди громади вирішували спірні питання. Біля підніжжя фортеці, на церковній площі збирався карвасар. З часом назва поширилась на весь район”.
Є ще одна, перчена, народна версія. Жила, кажуть, у цій місцині відома всьому містові Сара – жінка легкої поведінки, а по простому – “курва”. Масові походи “до курви Сари” породили невдовзі назву району, де вона мешкала, – “Курвисари”, яка пізніше трансформувалася в “Карвасар.

Ще у ХІХст. Карвасари були окремим містечком, яке прилягало до Кам’янця. І це сталося цілком природно. У XVIIIст. на Карвасарах оселяються міщани й ремісники, яким не залишилося місця на тісно забудованому острові – ядрі Старого міста. Дорогі райони середмістя заселяла, як правило, шляхта. Завдяки новим поселенцям старовинний район змінює своє обличчя. Вздовж вузеньких вуличок з’являються дерев’яні будинки та глиняні хати, біля річки розташовуються численні млини, поблизу головних доріг шикуються корчми та заїзди.
Наприкінці XVIIст. виникла потреба у власному храмі району. Тоді, певно, й будується дерев’яна Хрестовоздвиженська церква.

Польські фільварки

Польські фільварки розташовані на території, обмеженій на півдні і південному заході заворотами річки Смотрич, на південному заході – Біланівкою, на сході – Новим планом. Виникли вони, як і Руські фільварки, на початку XVI ст. на землях, виділених магістратом для польського населення міста, тому й називались Лядськими (від етноніма “ляд”, “лях”) або Польськими (від етноніма “поляки”, “поляни західні”). Спочатку фільваркове господарство вів польський магістрат, але вже в XVII ст. тут почали селитися багаті міщани, які брали землі в оренду. Так поряд з господарськими будівлями польської общини виникали приватновласницькі житлові та інші приміщення. В цих господарствах працювали переважно селяни, яких за певну плату наймали або наділяли землею. На початку XVIII ст. вони були покріпачені.

Довгий час Польські фільварки мали вигляд окремих хуторів, безсистемно розкиданих в полі. Але вже в кінці XVIІІ ст. всі вільні ділянки земель, що примикали до річки Смотрич і старого поштового шляху, який вів на Проскурів (нині Хмельницький) через Нігин, були густо заселені. В 1795 р. тут налічувалось 452 жителі. Це, були міщани, селяни-кріпаки і колишні солдати з розформованих польських військових частин, які до другого поділу Польщі входили в гарнізон м. Кам’янця-Подільського. В 70-х роках XIX ст. у відповідності з новим “Міським положенням” всім жителям Польських фільварків були надані права міських жителів.

У XVI—XVII століттях у місцевості теперішніх Руських фільварків був господарський склад (фільварок, гумнисько) міщан руської (української) юрисдикції Кам’янця-Подільського.

З початком XVIII століття на Руських фільварках оселилися селяни, які 1736 року вже були зобов’язані відбувати панщину.

1809 року всю землю Руських фільварків приєднали до загальноміських земель, а селяни стали чиншовиками. Центром власне Руських фільварків є Покровська (Покрови Пресвятої Богородиці) церква та Покровський майдан біля неї. Буфер між Руськими фільварками та Новим планом — це квартали Руських фільварків, які зістиковують їх із Новим планом. Утворюють у плані прямокутник, обмежений південними частинами вулиці Шевченка (колись Друга Бульварна) та проспекту Грушевського (колись Третя Загородня), західною частиною вулиці Годованця (колись Садова) та повністю вулицею Південною.

Із вулиці Івана Франка в долину Смотрича ведуть Руськофільварецькі сходи, збудовані в XIX столітті, а з вулиці Річної через місток можна попасти на Карвасари і звідти по сходах на Замковий міст.

-->

Останні відгуки

“Дуже сподобалися десерти та страви із м’яса. Сервіс та обслуговування теж не відстають”
Володимир Чабанюк

Карта

Контакти

Телефон:

(03849) 2 15 88, (068) 125 13 06

Адреса:

вул. Замкова, 1а