Замковий міст – найзагадковіша споруда Кам’янця-Подільського нині являє собою суцільний кам’яний мур завдовжки 88 м, що з’єдну Старий замок з містом. Він мало нагадує міст і скоріше спиймається як гребля: ширина мосту в гору–6,5 м, внизу-11 м, висота від урізу води до дорожнього полотна з півночі-24м, з півдня-28 м. Як і багато інших споруд міста, міст назвали і подекуди досі називають «Турецьким», вважаючи, що таким, як зараз, він був завжди. Але завдяки проведеним в 1980-1990 рр.

Дослідженям було встановлено, що під суцільною обмурівкою , яку дійсно зробили турки в 1680-ті рр. знаходиться арковий міст зображений на мідериті К. Томашевича і зведений на багато даніше. Архітектором вдалося дістатися до внутрішньої частини мосту і дослідити стародавні арки, які знаходились на глибині 3-4 м, від дорожнього полотна.

Історія Замкового мосту зараз вивчається. Частина історичних відомостей про міст вже не викликає сумнівів у дослідників. Відома, що міст, як аркова споруда, існував у 15 ст. На його кінцях стояли надбрамні башти: західному кінці з боку Старого замку-перша, велика, що пізніше називалася Баштою Святої Анни; вона була розібрана тоді ж, коли і Брама Станіслава Августа, у1876 р. при розширені дороги. На східному кінці мосту стояла друга надбрамна башта-менша, зруйнована турками 1672 р. Від неї залишилось невеличкий заокруглений виступ на південному фасаді мосту. В 1544 р. під час реконструкції Замку, проведеної Іовом Предфусом, під мостом у скелі пробили склепінчастий арковий канал. Причиною було те, що Смотрич у ті часи був повноводнішим, і під час повеней вода завдавала величезних збитків фортифікаціям і млинам у каньйоні. Канал під мостом дозволяв спускати частину води напряму, зменшуючи її потік у каньйоні.

У 1672 році, під час штурму Micтa, турки вели постійний обстріли мосту, який був єдиним зв’язком оборонців замку з містом. Вони сильно пошкодили i не користувалися ним, аж доки в 1685-1686 роках не провели його реконструкцию. Вона полягала у зведенні поверх пошкоджених мостових арок додатковової аркової конструкції та в обмуруванні мосту з обох боків потужними мурами з засипкою  простору між арками. Стародавній арковий міст було поховано у своерідному «саркофазі». Зовні міст став потужшшим i ширшим, але поспіхом проведені роботи далися взнаки: впродовж 18-19 ст. обмурівка неодноразово відшаровувалася та руйнувалася. ЇЇ відновлювали польські фортифікатори Анджей Гловер, Ян де Biттe, а після другого поділу Польщі – російські  архітектори. В пам’ять про значний ремонт мосту, виконаний в 1766 році Яном де Biттe на кошти польського короля Станіслава Августа, на південному фасаді мосту було обмуровано пам’ятну дошку.

В 1942 році, під час Другої світової війни, німецькі військові інженери поклали поверх стародавніх арок шар засипки завтовшки близько 3 м та надмурували бічні турецькі мури. По цій важкій “платформі”, покладений на турецький “саркофаг”, вони змогли пропустити важку військову техніку Але це ще більше погіршило стан  мосту. Його ви можети спостерігати на оглядовій площадці із затишного закладу кафе «Під Брамою».