“Лабораторія”. У 18 ст. “Лабораторію” та надбрамну башту у з’єднував мур. Його розібрали наприкінці 19 ст. i влаштували нову дорогуту, якою ми піднімаємося від Замкового мосту до Старого міста. Комплекс споруд Міської брами був сильно пошкоджений під час Другої світової війни. Реставраційні роботи на ньому проводилися протягом 1960-1970-х років. Сьогодні це затишне кафе «Під Брамою», оформлене у етнічному стилі, та смачною місцевою кухнею.

На серединій терасі, над Лабораторією – чудовий оглядовий майданчик, з якого відкривається панорама замку з горою Татариська, Замкового мосту та стародавніх передмість – Карвасар у каньоні, Руських і Польських фільварків по обидві сторони мосту. Майданчик обмежується з півдня високим підпірним муром. Якщо підійти до нього з нижньої тераси, можна побачити, що він складається з незвичних для Кам’янця величезних каменів. Таке мурування називається «циклопічним». Дослідники відносять його до найдавніших періодів будівництва кам’янецьких фортифікацій. З оглядової тераси кафе «Під Брамою» відкривається надзвичайний краєвид на архітектурну пам’ятку «Руська брама».

Руська брама, що являє собою частину оборонно-гідро-технічного комплексу міста. Про нього належить розповісти окремо.

Річка Смотрич, протікаючи з півночі на південь, утворює навколо острова глибокий каньйон, що за формою нагадує петлю. Piвень води в каньйоні за прадавніх часів був значно вищим, i ocтрів з ycix боків, кpiм перешийку Замкового мосту, був неприступний. Коли рівень води в pічці знизився, з’явилася можливість потрапити на острів, минаючи укріплений перешийок. Підняти воду в каньйоні можна було, спорудивши в нижній течії греблю, однак тримати рівень високим весь час не було потреби: в каньоні знаходилися міські млини та городи. Висока вода була потрібна під час оборони міста. Вихід було знайдено. В каньоні Смотрича була побудована оборонна-гідротехнічна система, перетворюючи каньйон на затоплений водою оборонний рів.

Концепція цієї фортифікаційної системи належить польським військовим фахівцям – краківському каштеляну Яну темчинському, сандомирському воєводі Дежиславу з Ритвян та львівському воєводі Андрію Одроводжу, які з 1463 році приїхали до Кам’янця з метою зміцнення його обороноздатності. Запроектована та реалізована ними оборонно- гідротехнічна система складалася з двох комплексів, що виконували фортифікаційну та інженерну функції, і одночасно були міськими брами. Вони розташовувались симетрично по обидва боки перешийка – Польська брама у верхній та Руська брама – у нижній течії річки. До системи укріплень обох брам входили шлюзи, що перегороджували річку: спочатку в нижній течії, на Руській брамі, наповнюючи каньйон водою до наперед визначеного рівня, а згодом – у верхній течії, на Польській брамі. Надлишки води, що продовжувала поступати, спускали через водопереливний канал під Замковим мостом. Щоб у разі потреби швидко наповнити каньйон водою, у верхній течії Смотрича, вище Водяної башти Старого замку, спорудили греблю, завдяки якій утворилося досить велике водосховище. Цю систему докладно відтворено на мідериті К. Томашевича 1673-1679 років та на плані міста 1684 р.

Оборонна концепція обох брам була подібною. Спочатку побудували Руську браму, яка, на випадок облоги, могла функціонувати навіть без Польської.

Брама складалася з двох основних частин, які виконували різні функції: одна – оборонну, друга – гідротехнічну. Увесь комплекс складався з восьми башт, барбакану та оборонних мурів загальною довжиною 230 м. З них 90 м становила довжина фортифікації між обома берегами Смотрича. Шість башт та барбакан знаходились на правому березі річки, з боку острова, дві башти – на острівцях ріки. Вони з’єднувалися оборонними мурами та аркадами, в яких було влаштовано шлюзи. Перед тими, хто в’їжджав нижньою дорогою з боку Замкового мосту, поставали дві башти – сторожова та прибрамна – з’єднані оборонним муром з бійницями, що стояв на кромці скелі. Далі дорога проходила через своєрідний “шлюз”, в якому знаходилася власне міська брама. Ця видовжена в плані двоярусна споруда називалася барбаканом. В її торцях знаходилися брами, а по довгих боках – підняті на висоту другого ярусу оборонні галереї, з яких було зручно обстрілювати ворога. Барбакан виконував функцію пастки, потрапивши до якої, ворог міг бути знищений. До барбакану примикала надбрамна башта, через яку також проходила дорога. Між надбрамною баштою та річкою впоперек каньйону було збудовано казематну куртину (мур, при якому знаходилися приміщення-каземати), в торці якої біля самого берега стояла висока Прибережна башта. Від неї вздовж берега Смотрича та впоперек річища стояли мури, з’єднані баштами. В мурах впоперек річки були влаштовані шлюзи.

Руську браму почали будувати в останній чверті 15 ст. і завершили в 1515 році. Про це сповіщала плита з латинським написом, прикрашена гербом Кам’янця (Юрій Змієборець) та польським гербом Задора, що належав Станіславу Лянцкоронському. Останній на початку 16 ст. був начальником кам’янецьких фортифікацій. Плита, детально описана істориками Кам’янця, на жаль, не збереглася.

Ремонтні роботи на укріпленнях Руської брами проводилися в 1540-х роках, коли Іов Претфус проводив реконструкцію міських фортифікацій. Значної шкоди гідротехнічній системі завдавали також повені. Під час турецького штурму 1672 року одна з башт, що входила до шлюзової системи, була зруйнована. У 1715-1720 роках Анджей Гловер почав будувати нові шлюзи, але повені 1720 та 1740 років звели нанівець ці роботи. Реконструкцією і ремонтом укріплень в середині 18 ст. займалися Християн Дальке та Ян де Вітте. Під час проведеної останнім реконструкції на мурі надбрамної башти було вмонтовано плиту з гербом Речі Посполитої та датою 1770 р. Окремі споруди комплексу Руської брами досліджувалися у 1960-1961 роках та у 1993 році (В. Петичинський, Є. Пламеницька, А. Тюпич,); консерваційно-реставраційні роботи виконувалися у 1955 році (проект арх. В. Дзядик, Б. Юрчук), у 1961 році (проект арх. Є. Пламеницької, В. Петичинського). Тоді було відновлено дахи башт та оборонну галерею барбакану.

Від Руської брами давня дорога йшла до Старого міста, піднімаючись вверх схилом, на якому стояла південна брама Стефана Баторія (не збереглася). За часів, коли К. Томашевич виконував свій мідерит, вона перебувала в руїнах, а на плані Кам’янця 1761 року її позначено як “давню і сильно зруйновану”.